1. Івченко-Чехолка Юлія Вікторівна
вчитель іноземної мови
Грем’яцької загальноосвітньої школи
І-ІІІступенів
Острозького району
Рівненської області
Формування соціальних компетентностей особистості шляхом
упровадження інноваційних форм та методів навчання
Сьогодні школа повинна формувати нову систему універсальних знань, умінь і
навичок, а також досвід самостійної діяльності й особистої відповідальності учнів, тобто
сучасні ключові компетентності. Соціальна компетентність визначена Радою Європи
2. однією з ключових компетенцій, вона цікава тим, що поєднує в собі аспекти всіх інших
компетентностей: володіння рідною та іноземною мовою, знання історії, релігії, культури;
громадянські компетенції; здоров’язберігаючі компетенції; компетенції
самовдосконалення.
Класний керівник повинен здійснювати системний та цілеспрямований підхід до
формування соціальної компетентності школярів різними засобами і шляхами. На
сучасному етапі роль вчителя стає роллю одного з партнерів у виховному процесі, адже
необхідно залучати усіх учнів до творчої діяльності, а доповнення традиційних методів
та прийомів роботи інноваційними (інформаційно-комунікативні технології, інтерактивне
виховання, проектна технологія, технологія психолого-педагогічного проектування соціального
розвитку учнів) дає кращі результати роботи.
Наш час – це час кардинальних змін у суспільстві. Саме зараз Україні потрібні
громадяни, які здатні приймати нестандартні рішення, вирішувати різноманітні проблеми;
громадяни, у яких добре розвинене критичне мислення; сформовані навички ефективного
спілкування, які вміють творчо працювати. Тому перед сучасною школою гостро стоїть
проблема розвитку соціальної діяльності учнів, а саме:
- здатність формувати власну точку зору та поважати думки інших;
- вміння вступати в контакти з усіма людьми, уникати конфліктних ситуацій;
- формувати бачення самого себе у взаємозалежності з іншими;
- формування цінностей суспільства;
- оволодіння усним і писемним спілкуванням;
- уміння осмислювати інформацію;
- саморозвиток і самоосвіта.
Соціальна компетентність є набором альтернативних складових, необхідних для
реалізації своїх цілей у суспільстві, частково перевірених на власному досвіді. Соціальну
компетентність умовно можна розділити на 2 частини:
1) це те, що усвідомлено особистістю, прийнято ним внаслідок роздумів, розуміння,
співвідношення;
2) це те, що засвоєно особистістю на рівні стереотипів та прийнято як керівництво до дії.
Перед класним керівником стоїть завдання формувати морально-духовну
життєвокомпетентну особистість, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин,
сім’янин, професіонал. А саме:
Сприяти згуртуванню класного колективу.
Залучати учнів до активної участі у життєдіяльності класного й шкільного
колективу через соціально значимі види діяльності, прищеплення учням
загальноприйнятих етичних норм в поведінці та спілкуванні.
Формувати в учнів свідоме ставлення до свого здоров'я як
найвищої цінності, формування навичок здорового способу життя,
збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров'я.
Підвищувати рівень зацікавленості школою, яка сприятиме покращенню
навчання і ставлення дітей до школи, розвитку їх здібностей на основі цієї
зацікавленості.
Формувати правову свідомість на основі правових знань, що склалися у
нашому суспільстві; попереджувати асоціальні прояви поведінки серед учнів;
підвищувати правову культуру учасників навчально-виховного процесу.
Корегувати вади особистісного розвитку через виховання в учнів принципів
самоконтролю, підвищення їх самооцінки, створення ситуацій успіху, залучення до
різних видів діяльності тощо.
3. Створити атмосферу співробітництва між батьками і вчителями з метою
конструктивного впливу на особистість дитини.
Соціальна компетентність вимагає від особистості як принциповості, вміння відстояти
власну думку, протистояти небажаному впливу, так і толерантності, і вміння
пристосовуватися, і, більш того, ефективно діяти в соціальних умовах, що постійно
змінюються; вимагає як досить високого рівня оптимізму, що надає віру в успіх, так і
достатнього рівня песимізму, який надає змогу реально оцінити себе та свої знання, щоб
уникнути зайвої ейфорії, змушує ліквідувати прогалини в знаннях та вміннях, що гальмують
справу .
А от підґрунтям соціальної компетентності є ключові компетентності, а саме:
- комунікативна компетентність (вміння будувати стосунки з іншими людьми, виступати
перед аудиторією, вміння вербалізації думки);
- інтелектуальна компетентність (достатній рівень соціального інтелекту, який надає
змогу орієнтуватись та взаємодіяти з соціумом);
- побутова компетентність (володіння елементарними навичками побутового
вжитку (готування їжі, прання, прибирання, знання гігієнічно-санітарних норм, техніки
безпеки при роботі з струмовими, газовими приладами тощо));
- громадянська компетентність (знання основ економічних законів та правових норм);
- моральна компетентність (наявність ціннісних орієнтацій);
- екстремальна компетентність (поведінка адекватна ситуації або нормальна реакція на
ненормальні події);
- учнівська компетентність (вміння самостійно опановувати новий навчальний матеріал,
поповнювати професійні знання та тягнутись до професійного самовдосконалення).
Тому моя науково-методична проблема «Формування соціальних компетентностей
особистості шляхом упровадження інноваційних форм та методів навчання » є
актуальною.
Актуальним сьогодні є впровадження в навчальний процес таких засобів
активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів
співробітництва й навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє
зміцненню інтересів. Сьогодні неможливо вже навчати традиційно: у центрі навчально –
виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, уміння доказово
міркувати, обґрунтовувати свої думки, уміння спілкуватися з учителем, учнями класу
залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.
Класний керівник повинен прагнути створити таке виховне середовище, яке буде
сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе. Адже, щоб
полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе. Тому необхідно навчити учнів
цінувати себе. Проблему формування здорового способу життя можна вирішити за
допомогою бесід, зустрічей з медичними працівниками, тренінгів. Одним із пріоритетних
завдань виховної роботи є виховання духовної культури учнів. Необхідно збагатити їх
духовний світ, привчати школярів до культури спілкування[8].
Виховуючи шанобливе ставлення до сім'ї, родини, людей, необхідно
практикувати тренінги, інтерактивні бесіди на різні теми, комплекси корекційних занять,
уроки спілкування. Такі заходи сприяють формуванню в учнів необхідних комунікативних
та соціальних компетентностей, вихованню моральної культури.
Враховуючи екологічні проблеми сьогодення, задля виховання ціннісного
ставлення до природи необхідно проводити екологічні тренінги, екологічні акції.
Ціннісне ставлення школярів до культури і мистецтва формується через
знайомство із досягненнями світової та вітчизняної культури в ході пізнавальних годин.
4. Необхідно створювати у класному приміщенні затишок, комфорт, чистоту, приділяти увагу
естетичному оформленню будь-якого заходу, зовнішньому вигляду учнів.
Уся робота класного керівника повинна бути організована так, щоб виховати
національно свідомих громадян, патріотів, які б щиро любили свою вітчизну, шанобливо
ставились до історії та духовної спадщини свого народу. З метою формування ціннісного
ставлення учнів до суспільства і держави можна застосовувати такі форми роботи, як
круглий стіл, уявна подорож, урок-реквієм, усний журнал, конкурси.
Завдання, що ставить науково-методична проблема:
- постійний професійний та особистісний ріст педагога;
- упровадження сучасних педагогічних технологій у власний стиль роботи;
- упровадження в роботу інформаційно-комунікаційних технологій;
- пошук нових форм роботи з класом та в процесі індивідуального
навчання;
- створення таких умов навчання, при яких кожна дитина відчуватиме себе
компетентною, значимою, матиме можливість для самоствердження та
самореалізації.
Для реалізації завдань науково-методичної проблеми я беру активну участь у семінарах
та методичних заходах школи, предметних тижнях, постійно слідкую за появою посібників
та методичної літератури з проблем викладання уроків у початкових класах.
У процесі роботи намагаюся виховувати в учнів цікавість до уроків, уміння відчувати
красу слова, шанобливо ставитися до звичаїв і традицій свого народу, прагну спонукати їх
до дискусії, пошуку, часто ставлю проблемні запитання, даю завдання, які сприяють
розвитку логічного та образного мислення.
Для створення невимушеної атмосфери на уроці створюю ігрові моменти, лінгвістичні
ігри, ребуси. На уроках читання прагну збудити в дитини думку, викликати інтерес до
твору, примусити співпереживати із його героями, оцінювати їхні вчинки, сперечатися,
доводити власні судження.
Істотним резервом підвищення грамотності учнів та формування інтересу до вивчення
матеріалу з різних предметів є використання комп’ютерних технологій. Це пошук
інформації в мережі Internet до уроків та позакласних заходів.
Сьогодні комп’ютерна техніка займає не останнє місце у житті кожної людини, а
вчителя – тим паче. Вона виступає як засіб організації і супроводу виховного процесу,
допомагає у створенні планів, конспектів, методичних розробок, забезпечує наочність
(презентації, відео).
Преваги використання ІКТ:
• Роблять виховний процес більш сучасним, різноманітним, насиченим.
• Розширюють можливості представлення інформації, та сприйняття її різними
аналізаторами
• Забезпечують наочність, естетичність в оформленні виховних заходів.
• Адаптують дитину до сучасного інформаційного середовища і формують
інформаційну культуру
• Використовуються у різних формах виховних заходів і поєднуються з різними
педагогічними технологіями.
• Дозволяють більш якісно здійснювати систему діагностики і моніторингу
виховного процесу.
5. • Підвищують якість педагогічної праці.
• Сприяють ефективності виховних заходів. Грамотне, систематичне
використання інформаційно-комунікативних технологій повинні стати потужним
сучасним засобом підвищення ефективності виховного процесу.
ІКТ використовуються у різних напрямках діяльності класного керівника. Сучасний
виховний захід не можна уявити без мультимедійної презентації. За даними досліджень
людини запам’ятовує 20% почутого і 30% побаченого, і 50% того, що бачить і чує
одночасно. Полегшення процесу сприйняття інформації за допомогою яскравих образів –
основа будь-якої презентації. ІКТ змінило всі сторони життя школи. В першу чергу,
змінилася роль учня, він став партнером і помічником у проведенні позакласних заходів.
До такої діяльності відносяться години класного, інформаційні хвилинки. Створюючи
сценарій з допомогою ІКТ, необхідно продумати послідовність технічних операцій, форми і
способи подачі інформації на екран.
Основними форми та методами роботи з учнями є інформаційне повідомлення,
тестування, робота в групах, дискусії, ігри, вправи та інші інтерактивні методи. Учні
опановують такі теми «У пошуках власного я», «Культура дозвілля», «Як не стати жертвою
маніпуляцій?», «Основи ринкових відносин. Навіщо мені про це знати?», «Секрети
професійної кар’єри», «Бізнес і підприємництво», «Мої права – мої ж обов’язки? Моя
відповідальність», «Освіта впродовж життя: міф чи реальність?» Отримані знання
допоможуть підліткам у повсякденному житті.
Позитивні результати дають такі форми роботи, як соціальні вправи, обговорення.
Саме в ході таких видів роботи учні вчаться висловлювати власні думки й судження,
самостійно оцінювати факти і події, проявляти такт і витримку, цінувати чужу думку й
аналізувати свою, формувати почуття. Проблемні запитання повинні викликати активне
обговорення серед підлітків. Значні резерви соціальної адаптації дітей і підлітків закладено
у різноманітній діяльності, що дозволяє учням набути допрофесійних знань і умінь,
підвищити самооцінку, сформувати соціально значущі якості особистості.
Заохочення, створення яскравих наочно – образних уявлень, навчально –
пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку
альтернативних рішень, виконання творчих завдань, згуртованість учнів. Створення
ситуації взаємодопомоги – є результатом щоденної співпраці як на уроках , так і в
позаурочний час.
Під час проведення виховних годин використовую такі інтерактивні технології:
- «мікрофон», дає змогу кожному учневі по черзі швидко відповісти на запитання або
висловити свою думку
- «акваріум», допомагає вдосконалювати вміння учнів дискутувати, обґрунтовувати
свої думки
- «робота в групах», сприяє вирішенню складних проблем, для чого необхідно
застосовувати колективний розум.
Що може бути краще для становлення особистості, ніж відчуття успіху й особистої
значущості у процесі своєї праці? Використання проектних технологій допомагає
розвивати дитину через вирішення проблем і використання цих знань у конкретній
практичній діяльності. Особливо актуальним є застосування методу проектів сьогодні.
В основі методу проектів лежать:
• розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів;
• уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;
• уміння самостійно конструювати свої знання;
• уміння інтегрувати свої знання з різних галузей науки;
6. • уміння критично мислити.
З учнями за даною технологією необхідно працювати у такій послідовності: визначення
проблеми — висунення гіпотези вирішення завдань — обговорення методів дослідження
— оформлення кінцевих результатів — аналіз одержаних даних — підбиття підсумків —
коригування — висновки.
Усіма можливими засобами стимулюю творчу активність учнів, ставлю основне
завдання – допомогти дитині розкрити свої творчі здібності. Результатом такої роботи є
перемога в районному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика (Проценко
Анжела посіла ІІ місце). Також учні із задоволенням беруть участь у міжнародних
конкурсах та всеукраїнських іграх ("Кенгуру", "Соняшник"." Гринвіч " ) .
Усім відомо, що діти від природи допитливі і йдуть до школи з бажанням учитися. Щоб
не згас цей вогник допитливості, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі
можливості, необхідне розумне керування з боку вчителя.
А для цього необхідно перетворити кожний урок у школі в урок мислення-спілкування,
де істина зароджується у палкій суперечці, у діалозі, під час якого важливо навчити
кожного учня міркувати, знаходити нові, оригінальні рішення й отримувати задоволення
від навчання.
Розвиток соціальних компетентностей у кожного школяра потребує від учителя
застосовування на уроці творчих завдань, що складають систему, яка дасть можливість
урізноманітнити творчу діяльність учнів і забезпечити перехід від репродуктивних,
формально-логічних дій до творчих.
Важливо, щоб навчальна праця приносила радість. Дитина, яка захоплена справою, яка
їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого.
У творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності.
Отже, на практиці просто необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому,
або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи
дають змогу створювати навчальне середовище, у якому теорія й практика засвоюються
одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне
мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення, виявляти й реалізовувати
індивідуальні можливості.
Наш час потребує лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних,
здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення. Ось
чому одне із головних завдань школи – підтримка учнівської молоді, чия життєва позиція
спрямованна на активну участь у громадському житті, молоді, яка має організаторські
здібності, усвідомлює себе лідером, розуміє, що великі справи починаються із малих
вчинків. Школа – це мікромодель громадянського суспільства. Основи громадянського
ставлення і демократії закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагає учням
організувати власне життя і життя своїх товаришів. Досвід взаємостосунків, розв’язання
конфліктів, виявлення і захисту своїх інтересів, здобутий у школі, стане корисним багажем,
з яким школярі увійдуть у доросле життя.
Клас має реально діючі органи самоврядування, які в основному самостійно та
правильно розв’язують питання планування, організації, регулювання та контролю. Кожен
орган має свої, чітко визначені обов’язки. При виборі членів комітетів враховується,
насамперед, бажання та індивідуальні здібності учнів. Староста класу та помічники
старости класу обираються на перших класних зборах. Вибори проводяться відкрито,
кожен учасник ділиться своїм баченням розвитку колективу. Вкінці кожної чверті актив
класу звітує перед усіма учнями про виконану роботу. Така система учнівського
самоврядування класу виявилась результативною: учні активно включаються у життя класу
7. і школи, вчаться працювати разом, організовувати цікаві заходи і брати на себе
відповідальність.
Батьки – авторитети, вони і спонсори, вони і найбільш зацікавлені в навчанні й
вихованні дітей. Вони на жаль, інколи і “не бажане” з точки зору педагога за впливом
“зовнішнє середовище”.
Зрозуміло, це і спілкування на зборах, батьківський комітет... Але, відверто, це
малодієво. Перед тим, як планувати роботу з батьками, необхідно ретельно вивчити сім’ю,
їх матеріально-побутові умови, соціальний стан, взаємини між членами родини, ставлення
батьків до школи, участь батьків у вихованні своїх дітей. Я починаю роботу з батьками не
із батьківських зборів, а з відвідування своїх учнів удома. У неофіційній обстановці, вдома,
більше дізнаєшся про дитину, її уподобання, стосунки у сім’ї. Я намагаюсь встановити
індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт,
зустрічі, бесіди в школі. Так ми – вчителі – зрозуміліші батькам, а батьки нам.
Висновки
Отже, підсумовуючи досвід роботи, можна виділити такі його основні аспекти:
створення чіткої системи роботи із формування та розвитку соціальної
компетентності в учнів;
доповнення традиційних методів та прийомів роботи інноваційними з
метою формування соціальної компетентності учнів;
проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети та
завдань виховання особистості;
орієнтація на випускника як кінцевий результат виховної діяльності
(загальна спрямованість і соціальна активність, моральна культура і духовна зрілість,
готовність до праці, до вибору професії, продовження освіти, до сімейного життя).
творче співробітництво вчителя та учня, що виражається в гуманному,
довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії
щодо всіх колективних справ.
Сподіваюся, що повсякденна увага до проблем дітей зрештою повинна принести
результати, і робота, яка ведеться мною останніми роками, сприятиме адаптації підлітків у
суспільстві та формуванню гідних громадян нашої країни.
![ Створити атмосферу співробітництва між батьками і вчителями з метою
конструктивного впливу на особистість дитини.
Соціальна компетентність вимагає від особистості як принциповості, вміння відстояти
власну думку, протистояти небажаному впливу, так і толерантності, і вміння
пристосовуватися, і, більш того, ефективно діяти в соціальних умовах, що постійно
змінюються; вимагає як досить високого рівня оптимізму, що надає віру в успіх, так і
достатнього рівня песимізму, який надає змогу реально оцінити себе та свої знання, щоб
уникнути зайвої ейфорії, змушує ліквідувати прогалини в знаннях та вміннях, що гальмують
справу .
А от підґрунтям соціальної компетентності є ключові компетентності, а саме:
- комунікативна компетентність (вміння будувати стосунки з іншими людьми, виступати
перед аудиторією, вміння вербалізації думки);
- інтелектуальна компетентність (достатній рівень соціального інтелекту, який надає
змогу орієнтуватись та взаємодіяти з соціумом);
- побутова компетентність (володіння елементарними навичками побутового
вжитку (готування їжі, прання, прибирання, знання гігієнічно-санітарних норм, техніки
безпеки при роботі з струмовими, газовими приладами тощо));
- громадянська компетентність (знання основ економічних законів та правових норм);
- моральна компетентність (наявність ціннісних орієнтацій);
- екстремальна компетентність (поведінка адекватна ситуації або нормальна реакція на
ненормальні події);
- учнівська компетентність (вміння самостійно опановувати новий навчальний матеріал,
поповнювати професійні знання та тягнутись до професійного самовдосконалення).
Тому моя науково-методична проблема «Формування соціальних компетентностей
особистості шляхом упровадження інноваційних форм та методів навчання » є
актуальною.
Актуальним сьогодні є впровадження в навчальний процес таких засобів
активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів
співробітництва й навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє
зміцненню інтересів. Сьогодні неможливо вже навчати традиційно: у центрі навчально –
виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, уміння доказово
міркувати, обґрунтовувати свої думки, уміння спілкуватися з учителем, учнями класу
залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.
Класний керівник повинен прагнути створити таке виховне середовище, яке буде
сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе. Адже, щоб
полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе. Тому необхідно навчити учнів
цінувати себе. Проблему формування здорового способу життя можна вирішити за
допомогою бесід, зустрічей з медичними працівниками, тренінгів. Одним із пріоритетних
завдань виховної роботи є виховання духовної культури учнів. Необхідно збагатити їх
духовний світ, привчати школярів до культури спілкування[8].
Виховуючи шанобливе ставлення до сім'ї, родини, людей, необхідно
практикувати тренінги, інтерактивні бесіди на різні теми, комплекси корекційних занять,
уроки спілкування. Такі заходи сприяють формуванню в учнів необхідних комунікативних
та соціальних компетентностей, вихованню моральної культури.
Враховуючи екологічні проблеми сьогодення, задля виховання ціннісного
ставлення до природи необхідно проводити екологічні тренінги, екологічні акції.
Ціннісне ставлення школярів до культури і мистецтва формується через
знайомство із досягненнями світової та вітчизняної культури в ході пізнавальних годин.](https://image.slidesharecdn.com/random-160914125813/85/-3-320.jpg)
